Наші в Європі: масштабне інтерв’ю з відповідями на ваші запитання

Через війну багато українців виїхали до Європи. Як нашим там живеться? І чи варто наслідувати їх приклад? У якій країні краще? Що врахувати під час переїзду? На ці та багато інших питань відповіли дівчата, які стали вимушеними переселенками. Вони віддалено дали інтерв'ю нашій редакції.


Розкажіть, як вас звати, скільки років? Звідки Ви? Чи є діти?

- Анастасія, Кривий Ріг. Є маленька донька.

- Анна, 24 роки, Харків. Дітей немає.

- Вікторія, 23 роки, Кривий Ріг. Є донька.

- Ніка, 27 років, Харків. Є донька.

- Юлія, 28 років, Харків. Є син.

В якій країні перебуваєте? Хто допоміг із вибором? Коли і як поїхали?

Анастасія: 7 березня поїхала до Польщі. Вибирати особливо не довелося. У Польщі є знайомі, які мали можливість дати притулок мені і дочці на недовгий термін. Вибір був очевидний: божеволіти під виття сирен, або рухатися назустріч безпеці. Я обрала друге. Із Кривого Рогу добиралася потягом до Львова. Зі Львова автобусом - від міжнародної організації Червоний Хрест до пішого кордону з Польщею. На кордоні також були безкоштовні автобуси, які їхали в різних напрямках країни.

Анна: З 22 березня в Іспанії. Знайшла телеграм канал, у якому йшлося про безкоштовні авіарейси з Польщі до Іспанії. Польща на той час була забита, вирішила ризикнути. З Харкова добиралася евакуаційним рейсом до Івано-Франківська, потім платним автобусом Івано-Франківськ-Кравів (близько 2000 грн з особи), а далі безкоштовний літак до Мадрида.

Вікторія: З 5 березня мешкаю в Німеччині. Папа допоміг у виборі, сказав їхати саме сюди. Вирушили з донькою потягом до Львова, зі Львова дісталися поїздом до Польщі, а з Польщі автобусом до Німеччини.

Ніка: У Німеччині з 22 березня. Тут є знайомі. Їхали на авто всією родиною з Харкова.

Юлія: 24 березня я прибула до Мюнхена (Німеччина). Мої друзі приїхали перші сюди. Це була моя мрія – побувати в Німеччині. Ще я знала, що тут найкращі умови для біженців. Спочатку ми виїхали поїздом із Харкова до Ужгорода. Провели в Ужгороді три тижні та вирішили їхати за бугор. Із західної України йде поїзд до Відня, там ми всією родиною пересіли на інший поїзд (Відень – Мюнхен).

Назвіть три переваги країни, в якій перебуваєте

Анна: В Іспанії надають комфортне житло в пансіонатах та готелях (є дві організації для допомоги, ми з подругою в програмі Червоного хреста). Годують та щиро намагаються принести все, що тобі потрібно. Українцям доставили багато одягу високої якості, взуття, валізи, ігри для дітей, сумки, рюкзаки, корм для тварин. Іспанці дуже доброзичливі і справді намагаються допомогти, коли ти до них звертаєшся.

Анастасія: У Польщі мова дуже схожа на нашу. Красива архітектура. Добрий та гостинний народ. Доступність у плані цін на продукти та одяг.

Вікторія: У Німеччині добрі та чуйні люди, є гарний посібник для біженців, багато російськомовних людей.

Ніка: У Німеччині радує стабільність, зелені вулиці, прийнятні ціни.

Юлія: У Німеччині привітні люди. Тобі хочуть допомогти. Гарні соціальні виплати. Соціальна служба може оплачувати квартиру. Можливість безкоштовно вивчати мову, навчатися професії, легко знайти роботу. Також за великого бажання можна спробувати залишитися тут на пмж. Гарні продукти. Відмінні дитячі садки та школи. Все для людей.

Назвіть три недоліки країни, в якій перебуваєте

Анна: Немає соціальних виплат, хоча кажуть, що працюючим намагаються надати квартири неподалік роботи і дають виплати. Це в Мадриді, Барселона багатше місто, і в деяких місцях вони вже почали давати по 250-350 євро на місяць, але чи так буде скрізь - не факт.

Карта на безкоштовний проїзд діє місяць, на відміну від інших країн Європи, а оскільки здебільшого розселяють у невеликі містечка, то проїзд коштує дорого. В Іспанії сильне безробіття.

Анастасія: У Польщі все складно в плані медичної допомоги, потрібна сила-силенна часу щоб тобі її надали. На даний момент це єдиний недолік, з яким мені довелося зіткнутися.

Вікторія: У Німеччині неможливо поміняти гривні на євро або поповнити гривнями картку.

Ніка: У Німеччині бюрократія дуже довго оформляються документи.

Юля: Ох, бюрократія 🙂 дуже, дуже багато папірців. Але якщо подумати, то коли ти приїдеш в Україну без документів, тобі теж доведеться все робити з нуля.

На скільки відсотків ви задоволені тим, як зараз ваше життя?

Ганна: На 55-70%. Непогано, мені подобається.

Анастасія: на 25-50%. Нормально все.

Вікторія: На 25-50%. Нормально все.

Ніка: на 55-70%. Непогано, мені подобається.

Юля: на 75-90%. Дуже добре, тут дуже добре.

Чи хотіли б повернутися в Україну? Чому?

Анна: Я не хочу повертатися до закінчення війни, але ми не знаємо, що буде далі.

Анастасія: Я дуже хочу повернутися до України. Там залишилися люди, які мені дуже дорогі. Там я народилася, виросла. Там мій дім.

Вікторія: Звичайно, тому що там мій чоловік, тато, мої друзі.

Ніка: Звичайно. Україна – мій дім, де залишилося моє серце.

Юля: У гості – так. Жити – ні. У найближчі кілька десятків років нічого доброго після війни не буде. Я так вважаю. Для дитини більше відкривається можливостей у Європі.

Залишіть пораду тим, хто хоче виїхати за кордон України

Анна: Будьте готові до того, що після того, як ви звикнете, і страх за своє життя пройде, настане момент "депресії". Коли тобі нічого не подобається (у будь-якій країні), особливо якщо не знаєш мови. Через те, що тобі доводиться позбавлятися звичного життя, у тебе тут немає друзів, роботи спочатку, статусу, звичного життя.

Анастасія: Раджу їхати і не боятися. Світ не без добрих людей, допомога завжди приходить несподівано та в потрібний на той час.

Я вважаю, що в такий нелегкий час кожен з нас проходить якесь випробування. І цей тягар дано нам для того, щоб ми побачили, на що здатні. Дуже шкода, що дається воно такою ціною – ціною життя нашого народу. Але важливо подумати про майбутнє. Для мене виявилося емоційно важко жити в страху і під виття сирен, я зрозуміла що надалі це не найкраще позначилося б на психіці - моїй і дочці. І ми поїхали.

Спочатку я була у знайомих у місті Вроцлав, але у мене не склалося там із роботою, а гроші мають властивість закінчуватися. Тому у розпачі вирішила поїхати в інше невелике містечко, близько до кордону з Україною, до абсолютно незнайомих людей, які обіцяли допомогти.

І ось на даний момент, я перебуваю в цьому невеликому місті Сандомір. У мене є дах над головою, робота та можливість залишатися в безпеці. Я шалено сумую за своїм домом, і ніяке інше місце його не замінить.

Але якщо ви знаходитесь в небезпеці, то потрібноале їхати, не замислюючись.

Вікторія: Виїжджати чи ні - тільки ваше рішення. У будь-якому випадку Ви їдете не назавжди. Я поїхала через доньку, щоб вона була в безпеці. В гостях добре, а вдома краще) Як тільки все налагодиться-ми обов'язково повернемося.

Ніка: Розглядайте цей час як можливість. Можливість заробити та відкласти на краще життя в Україні. Можливість запозичити європейські цінності, навчитися новому.

Юля: Головне все обміркувати та зважити. Чи готові ви вивчати нову мову, подолати купу проблем, почати життя з нуля. Також рекомендую подумати щодо України. Які відкриваються перспективи? Ретельно все зважити. Лише потім робіть цей крок.

Від редакції

Зараз справді багато хто повернувся з Європи до України. У кожного на те свої причини. Якщо ж ви вважаєте, що повернулися вони через придушення з боку європейських країн, відсутність грошей та комфорту – то ви не маєте рації. Поки що до наших ставляться лояльно, хоч уже й на кордоні з бажанням відмовити у допомозі. Відбувається це через нахабних та хамовитих українців, які, на жаль, щиро вважають, що їм усі винні. Так, їм потрібно допомогти реабілітуватись. Місяць, два, три, але не все життя.

Доросла людина сама зобов'язана нести відповідальність за себе, дітей і тварин, яких вибрав.

Тож це не Європа "втомилася" допомагати. Просто скінчився час, коли хтось вирішував за вас. Тепер настав час самим шукати роботу, житло і т.д. Як це робили в Україні. І тоді будь-яка країна видасться гостинною, домашньою. Варто лише самому почати діяти.

Насправді немає єдиної думки, як краще: виїхати на чужину чи залишитися на зруйнованій, але рідній землі. В обох випадках доведеться жити з нуля, знову будувати рутину. Де це буде – вирішувати лише вам.

Якщо у вас є що додати або запитати, обов'язково пишіть у коментарях!

Слава Україні! Героям слава!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

<>
© 2022: HochyInUa | Travel Theme by: D5 Creation | Powered by: WordPress
Translate »
Вверх!